Громадські природоохоронні організації
просять народних депутатів врахувати їхні критерії при виборі кандидатури на
посаду міністра екології та природних ресурсів України. Традиційно міністра
хочуть без бізнес-інтересів, але з бездоганною діловою репутацією, фахового,
діяльність якого пов'язана з використанням природних ресурсів та впливає на
стан навколишнього природного середовища.
На початку минулого року екологи так
само просили призначити професійного міністра, а не традиційно близького до
керівництва держави для привласнення національних ресурсів, однак тоді за
квотою «Свободи» крісло віддали Андрію Мохнику, про нефаховість якого складали
легенди, а в другий склад Кабміну Арсенія Яценюка увійшов Ігор Шевченко –
людина, яка жодного дня не працювала в галузі, хизувалася гарвардською освітою
(хоча йшлося лише про десятиденну гарвардську школу) і яку тільки лінивий не
пов'язував з олігархом Олександром Онищенком.
Після скандалу з Шевченком крісло
міністра знову стало об'єктом політичних ігор. У кулуарах згадували прізвища креатури
Олега Ляшка, Юрія Продана, протеже Юрія Продана, Валерія Дубіля, пропонували
28-річну заступницю екс-міністра Шевченка Світлану Коломієць, знов говорили про
квоту «Батьківщини», але дивом коаліція обрала людину з нікому не відомим прізвищем:
Володимира Бучка. Знайти зв'язок з тією чи іншою політичною силою нам не
вдалося. Кандидат дев'ять років працював у міністерстві на різних посадах за
восьми міністрів.
Попри це, як вдалося з'ясувати «Слово
і діло»
поспілкувавшись з екологами, прізвище невідоме тільки широкому загалу. Фахівці
ж чудово знайомі з колегою і не ймуть віри, що після шевченків і мохників
управління галуззю можуть віддати людині, яка була одним з керівників робочої
групи ООН з імплементації екологічної конвенції, представляє Україну в комітеті
з дотримання ООН, що, по суті, є арбітражем з виконання конвенції та протоколу
до неї, і до котрого входять лише восьмеро людей з усього світу.
Екологи
скепсис з приводу юридичної освіти Бучка відкидають. Мовляв, він не лише знає екологічне
законодавство, він його пише. «Ця людина брала участь у розробці щонайменше
півсотні профільних законопроектів, проводить експертизи нормативно-правових
актів, безпосередньо бере участь у засіданнях екологічного комітету, формуючи
позицію міністерства», – розповіли «Слову і Ділу» в комітеті Верховної Ради з
питань екологічної політики.
У самому міністерстві підтверджують: під
егідою Володимира Бучка була розроблена стратегія наближення українського
законодавства до законодавства Європейського Союзу, він брав безпосередню
участь при розробці Угоди про асоціацію з ЄС від міністерства. З 2007 року він
був національним координатором конвенції Еспо в Україні (про оцінку впливу на
навколишнє середовище в транскордонному контексті), а потім представниками 45
країн був обраний заступником голови робочої групи з конвенції. Торік Бучко
увійшов до комітету з дотримання конвенції в ООН. Нині там 8 осіб, які
спостерігають за дотриманням виконання конвенції у всіх країнах-учасниках.
Представник Єврокомісії Джордж Кремліс
коментує особу
потенційного міністра як ідеального переговорника. «Коли Володимир лобіює свою
країну, йому довіряють і адекватно його сприймають, – каже Кремліс – цього року
Євросоюз виділить міністерству майже 3 мільйони на адаптацію дванадцяти
директив. Це результат його перемовин. Я зичу йому доброї вдачі в його кар'єрі.
Він заслужив на це».
«Уникнення санкцій у 2012 році по
Монреальському протоколу – це також переговори Бучка, – розповідає Заступник
начальник управління – начальник відділу міністерства екології Валентина
Василенко, – ніхто не замислюється, які наслідки могли бути від цих санкцій:
могли зупинитися металургійна промисловість, будівництво. Це призвело б до
справжнього соціального вибуху на сході України. Однак на Україну не лише не
наклали санкцій, нам ще й подвоїли квоту».
Іншими словами, якщо вірити колегам
чиновника, кращої кандидатури на посаду міністра екології годі й шукати.
Незрозуміло тільки, чому політики раптом відмовилися від свого улюбленого
квотного принципу і можливості й надалі привласнювати національні ресурси. Хоча
відмовилися не остаточно – призначення ще немає. Не виключено, що за
тиждень-два якийсь черговий олігарх все ж таки протягне власну креатуру, як це
зробив Онищенко торік у грудні.
*
* *