Новини

Журналіст, директор Центру проектних досліджень "Рівень життя" Ігор Ляшенко про утилізацію сміття.

Утилізація сміття: Києву потрібні нові сміттєспалювальні заводи, а не "модернізація" старого.

Минулого місяця (ред.) активізувалося обговорення проблеми київського сміттєспалювального заводу. Депутати і чиновники виступили з коментарями, провели масові зустрічі з жителями. Суперечки немає, тема для Києва актуальна. Жителі лівого берега столиці цього заводу приписують всі біди і проблеми з місцевою екологією. Дійсно, район раз у раз затягує смердючий зміг, а висока труба заводу - кращий орієнтир, щоб навісити на нього всі гріхи і приписати проблеми огидною екології.

Ви можете зараз подумати, що я захищаю цей завод?

Ні в якому разі! Я послідовний противник функціонування саме цього заводу саме в цьому місці. Я давно закликаю до його закриття і будівництві нового сучасного сміттєспалювального заводу з новими екологічно безпечними технологіями десь в іншому місці. Причому Києву треба не один, а мінімум два таких заводи: по одному на кожному березі.

Якийсь час здавалося, що під тиском громадськості і здорового глузду, міська влада таки зважаться на це серйозний захід - будівництво нових заводів. Але події минулого тижня показують, що немає. Замість радикального і ефективного вирішення питання, в надрах київської влади знайшовся хтось, хто під гаслом захисту екології вирішив заробити грошей.

А саме - пролобіювати виділення 420 мільйонів гривень на "модернізацію" чинного сміттєспалювального заводу "Енергія". 220 мільйонів з міського бюджету і 200 мільйонів з державного. Пояснення ми чуємо таке. Мовляв, поки ми будемо готуватися до будівництва нового заводу, треба терміново модернізувати старий.

При цьому, якщо серйозно взятися за роботу, то новий завод можна побудувати за два роки. "Модернізацію" теж планують проводити два роки. Вартість модернізації - це десять відсотків від вартості нового заводу. Очевидно, що виділення таких чималих грошей на модернізацію старого заводу реально заморожує активність з будівництва нових потужностей. Ніхто при здоровому глузді ладу, наприклад, новий будинок не стане капітально ремонтувати старий.

З цих нехитрих вступних можна зробити два таких же очевидних виведення. Перший і головний - ніхто в найближчі роки не збирається будувати в Києві сучасні ефективні сміттєспалювальні заводи. Якби збиралися, то чи не затівали б дворічну дорогу модернізацію старого заводу. Другий висновок - хтось має дуже серйозний особистий інтерес в освоєнні на "модернізації" 420 мільйонів гривень. Інакше не проводили б активну піар-кампанію, а швидко б розробляли технічне завдання на будівництво нових заводів чи запрошували б серйозних інвесторів під конкретні конкурентні умови з чіткою кінцевою метою - утилізувати київське сміття з урахуванням високих екологічних вимог. А місто б зайнявся рекультивацією гігантської звалища в Підгірцях, яка є соромом і ганьбою європейської столиці, і ліквідацією старого заводу.

Свого часу доводилося читати історії про італійську мафію. Що для мафії прибирання сміття профільний і вкрай привабливий бізнес. Настільки, що вони в цю сферу не пускають нікого, хто міг би створити конкуренцію. Неаполітанська каморра особливо полюбила цей бізнес. Пам'ятаю, як пару років назад по всіх телеканалах йшли репортажі про те, як Неаполь потопає в горах сміття, тому що міська влада вирішила побороти контрольовану Каморрою сміттєву монополію. Але нічого не вийшло, мафія перемогла, влади здалися.

Я, звичайно, кримінальну таємницю київського сміттєвого бізнесу не знаю. І в репортажах світових телеканалів Київ з цією темою ще не світився. Але боюся, що у нас вже діє мафія, пильно контролює грошові потоки і не бажає бачити ніякої конкуренції. Інакше навіщо ж міській владі так пильно охороняти нашу убогу і застарілу систему утилізації сміття від потенційної конкуренції нових технологій і виробництв?

Взято з Facebook