Новини

Якщо у відомій поговірці «і зайця можна навчити грати на барабані», то саме шимпанзе можуть виявитися їхніми вчителями. Дослідники, які спостерігали та вивчали шимпанзе в тропічних лісах Уганди, виявили, що тварини передають повідомлення один одному на коренях дерев.

Висновки про це опубліковані в журналі Animal Behavior .

Характерні ритми дозволяють їм надсилати інформацію на великі відстані, показуючи, хто, де і що робить. Щось на кшталт австралійських там-тамів.

Доктор Кетрін Хобайтер з Університету Сент-Ендрюса пояснила, що дикі людиноподібні мавпи використовують величезне коріння дерев як велику дерев’яну поверхню, щоб барабанити по ній руками та ногами: «Якщо дуже сильно вдарити по корінню, воно резонує і створює цей великий глибокий, гуркітливий звук, який поширюється лісом».

«Ми часто впізнавали, хто барабанить, коли чули їх; це був фантастичний спосіб знайти різних шимпанзе, яких ми шукали. Тож якщо ми могли це зробити, ми були впевнені, що й вони могли».

Кожен самець шимпанзе, як з’ясували вчені, використовує чітку схему ритму. Вони поєднують це з вокалізацією на довгі відстані, яка називається пант-гуд. І різні тварини барабанять у різні моменти свого крику. 

Провідний дослідник цього дослідження, аспірант Веста Елеутері з Віденського університету, описала, як деякі люди мають більш регулярний ритм, як-от барабанщики року та блюзу, а деякі мають більш змінні ритми, як-от джаз.

«Я була здивована тим, що змогла впізнати, хто грав на барабанах, лише через кілька тижнів у лісі», — сказала вона. «Але їхні барабанні ритми настільки характерні, що їх легко вловити».

Пані Елеутері описала одного молодого самця шимпанзе, якого дослідники назвали Трістаном, як «лісового Джона Бонема (покійного барабанщика Led Zeppelin)».

«Він робить ці довгі удари на барабанах із великою кількістю ударів, і ви можете визначити їх здалеку, тож ви можете просто сказати, що це Трістан».

Тварини також використовували лише свій характерний ритм під час подорожі. Дослідники припускають, що шимпанзе вирішує, розкривати чи ні свою особу.

Розуміння барабанного бою шимпанзе таким чином може вирішити давню головоломку спілкування: дикі шимпанзе вітають один одного, коли зустрічаються, але, здається, вони не «прощаються», коли розходяться в лісі.

«Можливо, шимпанзе не потрібно прощатися, тому що вони можуть підтримувати зв’язок, поки їх немає», — пояснив доктор Хобайтер.

«Ці сигнали на великій відстані дають шимпанзе спосіб зв’язатися один з одним. Це може допомогти нам зрозуміти одну з речей, яку ми вважали справжньою різницею між шимпанзе та людьми, і допоможе нам зрозуміти, чому така різниця могла виникнути."