Ім’я засновника і першого керівника Академії наук
України та вченого зі світовим іменем Володимира Вернадського начебто не
потребує особливого представлення. Він творець вчення про біосферу — взаємодію
всіх організмів на планеті, та ноосферу — взаємодію розумів та їх вплив на
довкілля, що значно випередило свою епоху. Не менш вагомий його внесок у суто
прикладні науки, починаючи від мінералогії та біогеохімії й закінчуючи
заснуванням першого в СРСР Радієвого інституту, створенням комісії з вивчення
важкої води та розробленням радіологічного методу датування віку мінералів.
«Демократія корисна, коли нею забезпечене панування
нації» — ці слова, що стали реальністю у країнах Балтії, належать не затятому
націоналістові, а ВернадськомуОднак досі Володимира Вернадського — українця за
походженням і переконаннями — називають «російським вченим». Причому не лише в
Росії, яка здавна спеціалізується на прихватизації культурних надбань сусідніх
народів, а й багато хто в Україні. Насправді ще 15-річним гімназистом
Вернадський записав до свого щоденника: «У Росії зовсім заборонено друкувати
книжки моєю рідною мовою», зазначаэ «рядовий кур’єр».
За спогадами Володимира Вернадського, саме «батько
розповідав мені історію України зовсім не так, як її викладали в гімназії. Він
часто згадував, що Петербург побудований на кістках українців.
Нічого дивного в цьому немає, адже творець учення
про ноосферу чудово усвідомлював нерозривний зв’язок духовного і матеріального
та важливість ідей, які, лише оволодівши думками мільйонів людей, стають
реальною перетворюючою силою. Саме тому Вернадський ще у 1918 році із щирим
болем і гіркотою написав: «З Україною важке і навряд чи реальне завдання:
створити державу, не опираючись ні на кого». Ішлося не про допомогу і підтримку
інших держав, а насамперед про ставлення до влади власного народу.
Нині на ці самі граблі вкотре наступають нові
очільники держави.
У написаній ще у 1915 році статті «Українське
питання і російська громадськість» Вернадський застерігав: «Небезпека для Росії
не в українському русі як такому, а в трактуванні його як шкідливого». На жаль,
сильну і заможну Україну не лише росіяни традиційно сприймають як страшну
загрозу, а не гарантію миру і благополуччя для сусідніх держав. Хоч не ми, а
саме вони розв’язували агресивні війни і намагались колонізувати українські
землі, про що не втомлювався нагадувати загребущим шовіністам великий українець
і видатний учений-гуманіст Володимир Вернадський.