За рік дії закону щодо сортування сміття не було
оштрафовано жодної людини. Хоча за кожен пакет несортованого сміття українці
мали би класти до місцевої скарбниці 350 санкційних гривень. Самі ж люди
кажуть, що сортували б сміття, та для цього їм не створили умов. Експерти ж
запевняють, що закон повноцінно не запрацював, бо відсутні механізми для його
реалізації.
Про це йдеться у програмі новин «Перші про головне»
на телеканалі ZIK.
«Немає організації, яка б чітко виконувала як
виконавчу роль і контроль над виконанням даного закону в особі економічної
інспекції», – сказав експерт із питань відходів Олександр Лимар.
За законом, влада мала би встановити біля кожного
будинку спеціальні контейнери. Утім ця норма так і лишилася на папері. Скажімо,
в Києві у 2018 році не закупили жодної ємності для роздільного збирання. Ба
більше, мешканці будинку в середмісті столиці розповідають, що торік навесні
комунальники встановили підземний контейнер для відходів. Один – на п’ять
будинків, замість п’яти ємностей для різних видів непотребу.
Населення ж запевняє, що сортувало б сміття, але не
розуміє навіщо. Утім така логіка не в усіх. На станції сортування відходів
розповідають, що за рік дії закону роботи їм таки додалося. Приймають папір,
пластик та одяг, а от скляні пляшки сортують за кольорами.
«Якщо відсортувати, можна отримати більшу ціну. Адже
є тара, яка може повторно використовуватися», – розповіла екоактивістка Євгенія
Аратовська.
Не чекає на спеціальні умови для сортування киянка
Інна. Не сміття, а вторсировина – так говорить про відходи. Розділяє їх уже
півтора року у власній квартирі. Складає у спеціальні бокси, а коли ті
наповнюються, відвозить на станцію.
«Складаємо і те, що не приймаються – це вкладиші.
Чеки я потім спалюю. Також складається органіка – овочі, фрукти, навіть хліб. Є
ще контейнер для пластику», – зазначила киянка Інна Павличук.
Українці щороку продукують приблизно 10 мільйонів
тонн відходів. Аби утилізувати такі об’єми – бракне потужностей.
Нагадаємо, з початку 2018 року Україна зобов’язалася
сортувати все сміття за видами матеріалів, а також розділяти його на придатне
для повторного використання, для захоронення та небезпечне.
Вікторія Козуб, Максим Шаргородський, Микола
Чеботарьов, «Перші про головне»