Новини

Земля зіткнулася з двома взаємопов’язаними проблемами: скороченням біорізноманіття та зміною клімату. Обидві вони поглиблюються освоєнням людиною земель, які, в іншому випадку, стали б місцем процвітання тварин і рослин, які благотворно впливають на клімат.

У новому дослідженні стверджується, що країни можуть допомогти зберегти біорізноманіття та клімат, залишивши в спокої приблизно 50% земель, які на сьогодні залишаються відносно неосвоєними. Цю територію, що охороняється вчені назвали «глобальною мережею безпеки». Вони відзначили на карті регіони, які більше за інших впливають на здоров’я планети.

Спочатку біолог-еколог Ерік Дінерштейн з некомерційної організації RESOLVE, розташованої у Вашингтоні (округ Колумбія, США), і його колеги нанесли на карту вже існуючі заповідні зони. Це приблизно 15% поверхні Землі. Потім вони послідовно відзначали нові ділянки, недоторканність яких необхідна для досягнення різних цілей.

Щоб захистити види, які знаходяться на межі зникнення, необхідно буде зарезервувати додатково 2,3% земель. Для збереження видів, які можуть почати вимирати, потрібно дати статус заповідників ще шести відсоткам територій планети. Рідкісні ж види сьогодні мешкають на 6,3% земель, які теж слід зробити недоторканними. Наприклад, це регіон Пантанал в Південній Америці, де живуть ягуари. Ще 16% територій необхідні для підтримки різноманітності видів. Також вчені виявили, що додаткові 4,7% територій, включаючи ліси на північному сході США, допоможуть запобігти потраплянню в атмосферу вуглецю, що викликає потепління клімату. Разом площа заповідників повинна збільшитися в три рази — до наявних 15% земель потрібно додати 35,3%, довівши площу охоронюваних територій до 50,3% поверхні планети.

Дослідники стверджують, що організація заповідників на зазначених ними територіях забезпечить певний рівень захисту клімату і різноманітності видів, але діяти потрібно негайно. Нині уряди різних країн розробляють план з переведення в розряд заповідників 30% Земної кулі до 2030 року. Але на думку Еріка Дінерштейн цього недостатньо: «За десять років ми повинні домогтися набагато більшого».