Компанія Cibus працює на ринку генної
інженерії у сфері рослинництва з 2001 року і за цей час залучила 130 млн
доларів інвестицій. Спеціалізується бізнес на зміні ДНК рослини в потрібному
сегменті ланцюжка з використанням технології CRISPR. Потім залучає саму ДНК в
адаптації вироблених змін.
Особливість цього типу втручань в будову генів
у тому, що технологія «просто використовує природні процеси в організмі
рослини» відзначає генеральний директор (CEO) компанії Пітер Бітем.
Справа в тому, що з точки зору регуляторної
політики USDA - Агентства сільського господарства США – межа між забороненим і
дозволеним модифікованим продуктом дуже тонка. ГМО-культури, при модифікації
ДНК котрих не використовується впровадження генів іншої рослини, прирівнюються
до культур, що виведені традиційними методами селекції. Завдяки цій «лазівці», минулого
року кількість схвалений агентством модифікованих видів рослин сягнула 70 –
десятиразовий приріст до 2019-го.
Прихильники схвалення цих методів генної
інженерії підкреслюють великі можливості, що відкриваються перед
сільгоспвиробниками: створення рослин, стійких до ураження грибком, стійких до
гербіцидів.
Пітер Бітем говорить про в цілому більш високоякісний
врожай і зменшення використання палива для його обробки. Критики модифікацій
ДНК, в свою чергу, звертають увагу на той факт, що лобі генних змін уже
тридцять років лише обіцяє небачений прорив у врожайності, який з запасом
нагодує все людство. Однак, стати його свідками людям поки не вдалося.
Насправді ж, - зазначає аналітик Центру з
безпеки продуктів харчування Білл Фриз, - ми відзначаємо, наприклад, значне
зростання кількості стійких до гербіцидів бур'янів після поштовху в розвитку
резистентних до них культур.
У той же час, за словами фахівця, незаслужено
ігнорується робота традиційних селекціонерів, багатьох з них в громадських
організаціях, по збільшенню врожаїв - зокрема, з розробки посухостійких культур
для вирощування в Африці і вирішенні дефіциту продовольства в регіоні.