Новини

Уже півтора року схід країни потерпає від смертельного молоху війни, який забирає найцінніше - людські життя, ламає долі рідних та близьких. Це і понівечені міста, і знищена інфраструктура, і зганьблена гусеницями, вогнем та снарядами земля, і занапащене довкілля. Усвідомлюючи смертоносність таких конфліктів для планети, Генеральна Асамблея ООН ще у 2001-му році оголосила 6 листопада Міжнародним днем попередження експлуатації навколишнього середовища під час війни та військових конфліктів. Приймаючи це рішення, вона цілком свідомо враховувала, що шкода, заподіяна навколишньому середовищу після їх закінчення відчувається на стані екосистем і природних ресурсів. І часто виходить за межі національних територій та період життя одного покоління.

Минули ті часи, коли на сільській гулянці на криві слова кума хазарина можна було, вихопивши шаблюку, влаштувати різанину за селом стінка на стінку. Яку потім якийсь літописець змалює на догоду черговому князю словами «і биша сеча великая меж хазарамі та древлянами». Історія як досвідчена повія  влаштовується поки під тих, хто при владі. Сьогодні ж модифіковані «катюші-гради» купою снарядів перемелють і людей, і будинки, і дерева. Проте, ці снаряди не лише вбивають людей.

-   Так, найбільше шкоди довкіллю завдають снаряди та бомби, що вибухають, - розповідає еколог Міжнародної благодійної організації «Еко-Право-Людина» Катерина Норенко. – і не лише безпосередньо вибухами. Справа у тім, що у снарядах під час розриву виділяються у повітря і грунт важкі метали та ще багато небезпечних елементів. Тобто після вибухів там не можна буде вести сільгоспроботи десятиліттями.

Певно, колись у майбутньому, проводячи наукове дослідження, хтось із майбутніх наукових кандидатів дослідить наслідки вибухів снарядів та бомб і першої і другої світової воєн, порівнявши зростання специфічних хвороб у населення після цих жахливих конфліктів. Поки що про самовідновлення краю не може бути мови. Оскільки, скажімо, після пожежі у лісі екосистемам потрібно щонайменше десять років для самовідновлення. А, враховуючи скільки ж випущено снарядів з «градів», Донбасу знадобиться щонайменше півстоліття аби стати до нормального життя.

Інша біда – забруднення води.  Підземні води не знають кордонів і легко мігрують, розносячи отруту на десятки кілометрів. Цей край зазнає невідворотних змін, оскільки іде форсоване затоплення шахт. Внаслідок частого потрапляння снарядів в електропідстанції, регулярна відкачка вод відсутня.

І це не остання біда. Незворотність змін через затоплення шахт трапиться не лише з повною непридатністю підземних вод для водопостачання. Руйнується і наземна інфраструктура.

-   При затопленні шахт ми матимемо додатковий механізм просідання порід. Вони втрачають міцність і - досвід такий вже є на Донбасі - матимемо небезпеку розриву шляхів, залізниць, мостів. Вже зараз відбувається розрив каналізаційних мереж. Тобто ця територія буде непотрібна ані Росії, ані Україні, - із сумом констатує головний науковий співробітник Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору Національної академії наук Євген Яковлев.

Оскільки на території, де відбуваються воєнні дії, відсутній моніторинг, це може статися, за оцінкою фахівців, вже через п’ять-десять років. До того ж, змінюється ландшафт у зоні АТО.

-  Так колесами та гусеницями БТРів і танків через їх проїзд знищено ділянку Провальського степу у Луганському природному заповіднику. – розповідає Катерина Норенко. - Це вагома втрата, оскільки в Україні 3 відсотки – степи. А кожна третя рослина з Червоної книги України росте у степу. Вже зараз помітні руйнування лісів, в першу чергу від пожеж, або тактичних підпалів. Так, за 2014 рік сталося 3 тисячі пожеж, у 15 разів більше, ніж за 2013 рік. Тобто 24 відсотки степів спалено у зоні АТО, 17 відсотків лісів. Повністю спалено НПП Святі гори, РЛП Донецький кряж – більше 2 тисяч га лісу, це однозначно зміна ландшафтів.

Отже, російські найманці воюють не лише з українською армією у певному місці і у певний час. Але і з наступними поколіннями краю та прилеглих до зони військових дій територій власної держави.

Віталій Гопкало, спецкор «Зеленого світу».

*       *       *