Новини

Недавнє дослідження, опубліковане в журналі Nature, показало, що економічне зростання, необхідне для ліквідації бідності в усьому світі, призведе до збільшення антропогенних викидів парникових газів всього на 4,9% в порівнянні з рівнем 2019 року. Примітно, що цей вплив міг би бути різко знижений – до 90%, якби економіка була модернізована з використанням альтернативних джерел енергії та енергозберігаючих технологій.

Першою з 17 цілей сталого розвитку організації Об’єднаних Націй є повне викорінення бідності у всіх її формах. Нині бідність визначається як проживання менше 2,15 долара на день. Історично склалося так, що підвищення рівня доходів супроводжувалося збільшенням антропогенних викидів парникових газів, що викликало стурбованість з приводу здійсненності економічного зростання в рамках міжнародних зобов’язань по боротьбі зі зміною клімату і його наслідками.

Команда експертів Світового банку на чолі з Філіпом Воллбургом провела велике дослідження історичного взаємозв’язку між споживанням, економічним зростанням і енергоємністю і вуглецевою місткістю валового внутрішнього продукту. Вони оцінили викиди вуглецю, які супроводжуватимуть зменшення крайньої бідності. Згідно з їхніми розрахунками, до 2050 року ліквідація бідності призведе до збільшення викидів на 2,37 мільярда тонн, або на 4,9% в порівнянні з рівнем 2019 року, при консервативних підходах, які передбачають збільшення спалювання палива. Однак підвищення енергоефективності економіки і зниження вуглецевої ємності може призвести до скорочення викидів, пов’язаних з бідністю, на 90% в порівнянні з рівнем 2019 року.

Якщо зусилля будуть спрямовані не тільки на подолання бідності, але й на підняття всього населення принаймні до рівня класу з високим середнім рівнем доходу, антропогенні викиди парникових газів у цьому секторі потенційно можуть збільшитися на 45,7%. Проте, навіть за такого сценарію загальні викиди можна було б скоротити в порівнянні з рівнем 2019 року завдяки використання енергозберігаючих технологій та альтернативних джерел енергії.

Одним з найважливіших кроків у боротьбі з бідністю є вирішення проблем голоду в бідних африканських країнах. Вчені запропонували Китаю і США поділитися азотними добривами з цими країнами. Такий підхід міг би зберегти поточні врожаї зернових при одночасному скороченні загального використання азотних добрив на 32% і вимивання нітратів за межі сільськогосподарських полів на 71%.