Новини

Інтродуцентами називають види, що походять з інших континентів. Нерідко, будучи занесеними людиною в нове місце, ці види починають поводитись агресивно. Не маючи природних ворогів і шкідників, вони легко захоплюють нові території, витісняючи місцеві аборигенні види.

Інтродуценти не мають зв’язків з ґрунтовою фауною та іншими місцевими живими організмами. Штучне насадження чужорідних дерев стає фактично «мертвою зоною» з точки зору природи. Уявіть акацієву лісосмугу або місце у вашому саду де росте горіх. Під цими деревами нічого не росте. В глобальному розумінні, висаджування таких рослин є відбиранням території у місцевої природи, а тому приносить більше шкоди, ніж користі.

На території національних парків юридично заборонені дії, що можуть вплинути на природні комплекси.  Так, у Положенні про НПП Голосіївський чітко прописана заборона діяльності, що може негативно вплинути на збереження природних комплексів НПП.

Проте, досліджуючи публічну карту запланованих висадок дерев у Києві, оприлюднену КО Київзеленбуд , знаходимо, що на території нацпарку (Святошинське лісництво, квартал 61, виділ 2,3 та 4,5 та в Голосіївському парку Рильського) планують висаджувати… до 6000 червоних дубів!

Дуб червоний (Quercus rubra) або ж дуб північний (Quercus borealis) — дерево родини букових (до 30-35 м заввишки) з густою, широкояйцевидною кроною, міцними гілками і товстим прямим стовбуром.

Червоний дуб поширений переважно у помірних областях Північної Америки включно до Канади. До Європи був завезений в XVII столітті.

У більшості європейських країн дуб червоний віднесено до інвазійних видів. Цей дуб стійкий до шкідників та хвороб. Також відзначено негативний вплив цього дуба-чужинця на ґрунт через підвищення кислотності. Листя дерева дуже щільне і може роками розкладатися в нашому кліматі: мікроорганізмів, які сприяють розкладанню червоного листя, в лісах Європи просто немає. Як підсумок – листя накопичується, а трав’янисті рослини не можуть пробитися з-під такої «дубової ковдри».

Червоний дуб несе небезпеку для наших лісів. Враховуючи швидкість росту і невибагливість дуба, ймовірність, що він приживеться, майже стовідсоткова. Якщо не зупинити цей процес, то, цілком можливо, через кілька десятків років дуб може повністю заселити територію, призначену для місцевих рослин.

Українська природоохоронна група звернулася до нацпарку, щоб не допустити посадку чужорідного виду на його території.