Новини

Кілька проміжних підсумків опитування лісокористувачів, яке ініціювала українська студентка в Німеччині

Авторка дослідження – Ніна Мяло, українка, яка зараз навчається у Боннському університеті ім. Фрідріха Вільгельма (Німеччина). Аби оцінити розвиток лісового господарства під час війни, у рамках магістерської роботи студентка провела 13 експертних інтерв’ю з лісокористувачами, органами сертифікації, науковцями та ДП «Ліси України». Головну увагу у дослідженні Ніна Мяло приділила впровадженню сталого лісового господарства в Україні в середньостроковій перспективі (на 5 років) з урахуванням наслідків війни та курсу на вступ до ЄС. Роботу підтримали представники «Forest Europe Liaison Unit Bonn» (Ліси Європи – Міністерські конференції по захисту лісів Європи).
Про що розповіли дослідниці представники лісової галузі, де будуть використані результати дослідження, і як це допоможе привернути увагу міжнародної спільноти до повоєнного відновлення України – у нашій розмові з Ніною Мяло.

– Ніно, розкажіть, чому обрали таку тему дослідження і з ким вдалося провести глибинні інтерв’ю?

– Передусім зазначу, що я не маю освіти, пов’язаної з лісовим господарством. В Україні я вивчала міжнародну економіку, а в Німеччині вчуся на програмі «Економіка сільського господарства і харчової промисловості» із спеціалізацією в економіці навколишнього середо­вища та ресурсів. Спочатку у мене була ідея зробити дослідження про екологічну ефективність схем лісової сертифікації, порівняти, чи є різниця у роботі філій сертифікованих та несертифікованих. Та поспілкувавшись із представниками лісового господарства в Україні, зрозуміла, що тему війни і її наслідків не вдасться уникнути. Тому я змінила свою ідею і вирішила не просто прозвітувати про наслідки війни, а оцінити перспективи розвитку лісів у майбутньому, що ми ще можемо зробити, аби досягти цілей сталого розвитку.
           Я вже завершила збір даних, який розпочала у кінці травня, а до кінця листопада маю підготувати фінальну роботу. Загалом, провела 13 експертних інтерв’ю: з двома організаціями зі сертифікації, представниками ДП «Ліси України» та його однією філією, п’ятьма природоохоронними та громадськими організаціями, двома органами сертифікації та двома науковцями. До речі, з 70 лісопідприємств на запити про інтерв’ю відповіло лише два, а до етапу розмови дійшов один лісокористувач. Також не вдалося поспілкуватися з представниками Держліс­агентства та деревообробної галузі.
На це є різні причини: зміна керівництва через лісову реформу, зміна електронної адреси у зв’язку з реорганізацією, страх і недовіра. Загальні враження такі, що війна вплинула на всіх негативно, дехто був в окупації, змушений був переїхати. Частина працівників у ЗСУ, мобілізовані або пішли добровільно на фронт, багато сил приділяється гуманітарній допомозі. Тож зараз увага лісокористувачів зосереджена на нагальних робочих питаннях. Водночас, усі намагаються не втрачати оптимізму і виконувати свою роботу, як можуть.
Для себе я роблю висновок, що якщо захочу продовжити навчання чи, можливо, хтось в Україні захоче провести подібне дослідження, краще проводити окреме дослідження саме з лісокористувачами і буквально їздити до них на місця.

– Як будуть використані результати дослідження?

– Результати будуть представлені у моїй магістерській роботі. Також я планую написати короткий звіт для зацікавлених осіб в Україні та для представників Forest Europe (Міністерські конференції по захисту лісів Європи), оскільки вони також підтримали мене. Підготую рекомендації для політиків, органів влади, можливо, так з’являться ідеї нових проєктів для залучення іноземних донорів.

– Про що саме Ви запитували учасників дослідження?

– Оскільки я розглядала за своєю методологією критерії та індикатори Forest Europe, то фокусувалася на тому, як війна вплинула на окрему організацію. Одним із ключових питань було: як зацікавлені вигодоотримувачі визначають термін сталого лісового господарства і за якими критеріями можна підтвердити, що це саме стале лісове господарство. Тут я можу зробити висновок, що в Україні навіть переклад терміну Sustainable Forest Management неоднозначний, бо є різні варіанти, наприклад, стале лісокористування, стале лісоуправління, лісовий менеджмент тощо.
               Також запитувала респондентів про екологічний стан лісів, як війна вплинула на це, які методи ведення лісового господарства впроваджували різні лісокористувачі. Чимало питань стосувалося законодавства та вступу до ЄС, тобто, як відбувається унормування нашого законодавства з європейськими стандартами, яка участь громадськості, чи оцінює вона свою участь саме у формуванні лісової політики, лісової стратегії, які заходи адаптації лісів до війни використовують.
              Ще один блок питань був пов’язаний з соціально-економічними функціями лісів, зокрема, про заробітну плату працівників лісових господарств, доходи в галузі, проблеми з освітою лісівників, забезпечення людськими ресурсами та особливості надання рекреаційних послуг. Підсумковим було питання про те, які стратегії та механізми зацікавлені сторони бачать ключовими для досягнення саме сталого лісового господарства в Україні у майбутньому. Тобто намагалися спрогнозувати майбутнє лісового сектору через 3–5 років із припущенням, що війна закінчиться до кінця цього року.

– Про які проблеми у лісовій галузі Ви почули від співрозмовників?

– Якщо говорити про проблеми, не пов’язані з війною, то зазначали, звісно, про зміни клімату, всихання лісів, великі лісові пожежі. Про останнє я спілкувалася з фахівцями Регіонального східноєвропейського центру моніторингу пожеж, які дійсно роблять кваліфіковану роботу. Важливо, щоб їхні ініціативи підтримувалися лісокористувачами, щоб вони знали, як швидко знаходити та ліквідувати пожежу. Мені розповідали про різні приклади, як деякі філії ще до війни (ще як підприємства Держлісагентства) вкладали кошти у купівлю легкових машин, які якраз можуть швидко діставатися до місця пожежі.
Майже кожен з опитаних наголошував на відсутності лісової політики та стратегії, яких дотримувалися б усі зацікавлені сторони і які не були б прийняті за шість місяців, тобто дуже швидко. Багато хто говорив, що ми не знаємо, куди рухатися і що саме держава хоче від лісового господарства. Також важливо забезпечувати дотримання законів, оскільки на папері все гаразд, а реалії зовсім інші.
           Реформу лісової галузі багато хто бачить як загрозу та монополізацію влади. Адже вона була недостатньо прокомунікована. Щоб мінімізувати ризики від реформи, варто уніфікувати стандарти ведення лісового господарства. Уніфікація ведення лісового господарства – це позитивний крок, але лісівники мають мати можливість на місцях вирішувати, що їм краще робити. А не щоразу звертатися до ДП «Ліси України», тобто треба дати філіям хоч якусь автономію. Бо я не уявляю, як може підприємство зі 150 філіями приймати оперативні рішення у разі великих пожеж абощо.
           Ще одна проблема, про яку зазначали опитані, це відсутність кваліфікованих і добре підготовлених працівників, тобто якісна освіта дуже важлива. Також бракує критеріїв, за якими вони будуть прийматися на роботу.
           Важливо звертати увагу і на ресурси загалом – землю, засоби праці, фінансування та людей. Бо з економічної точки зору, нам завжди потрібні ресурси, засоби праці, кошти та працівники. Про це говорили майже всі опитані.
            Водночас, ми обговорювали з респондентами наші перспективи та можливості. Так, це вступ до ЄС і необхідність виконання міжнародних правил. Є надія, що саме шлях до ЄС покращить умови ведення лісового господарства. Також у нас є можливість розвивати міжнародну співпрацю та отримувати допомогу. Знаю, що за підтримки партнерів із Німеччини в Україні відбувається національна інвентаризація лісів. Тобто є якась зацікавленість в Україні. І це одна з моїх ідей під час магістерської роботи, аби було розуміння, що крім страждань, які війна приносить людям, потерпають також і ліси.
Також важлива зміна суспільного сприйняття лісу як цілісної системи. Мені здається, у нас не вистачає розуміння, що ліс – це цілісна система, а не просто деревина. Ліси забезпечують чимало регулюючих і захисних функцій (ґрунтозахисні функції, збереження біорізноманіття, ґрунтоутворення, фотосинтез тощо). Говорити про це треба ще зі шкільного віку.

– Які проблеми ведення лісового господарства загострилися через війну (за словами інтерв’юерів або ж за вашими спостереженнями)?

– Серед проблем – проведення національної інвентаризації, яка не може відбутися за довоєнними планами. Адже проміжні результати мали бути у вересні цього року. Друга проблема – це, звичайно, руйнування екосистем унаслідок бойових дій, забруднення мінами та іншими вибухонебезпечними предметами, підвищення ризику пожеж. На цих територіях неможливе повноцінне чи комплексне ведення лісового господарства.
           Під час війни загострилася проблема фінансування. До реформи державні підприємства віддавали досить багато свого прибутку державі. Мені здається, навіть якщо ДП «Ліси України» звітує про зростання зарплат чи прибутку, то треба визначати, за рахунок чого таке зростання відбувається.
          Через лісову реформу є невизначеність та невпевненість у завтрашньому дні. Респонденти розповідали, що в ідеалі новий керівник підприємства має скласти, наприклад, бачення розвитку на 5 років. Таких вимог немає, але це дало б змогу представити стратегічний та тактичний план розвитку підприємства. Водночас, є ризик, що людину можуть звільнити з посади через чергові реорганізаційні зміни. Така невизначеність впливає на якість роботи.

За останні роки знизилася репутація лісової галузі, молодь не хоче йти в лісове господарство. Чула від викладачів таку думку, що треба розробити стратегію для різних груп студентів, коли спеціальність буде привабливою і для абітурієнтів, які походять із сім’ї лісників і хочуть працювати в галузі, бо знають ліси з дитинства, і для тих, хто є високоінтелектуальним та здатний проводити якісні дослідження, обрахунки, сценарні аналізи, пов’язані з лісами.

Звісно, найгостріша проблема – це розмінування лісів, де доведеться робити це в багатьох випадках вручну. А через відсутність доступу до лісів неможливо проводити санітарні рубки, є значне обмеження польової роботи та обмежений доступ до інформації.

– На Вашу думку, чому Україні важливо впроваджувати стале лісове господарство, переходити на ведення наближеного до природи лісівництва і віддавати перевагу природному поновленню лісів навіть там, де їх зруйнувала війна?

– Це комплексне питання. Оскільки ми відбудовуємо країну по-новому, це як енергоефективність, коли не можемо робити по-старому. Часи змінюються, технології змінюються і обставини змінюються. Ми боремося за виживання, за те, щоб країна залишилася нашим дітям, так само і лісове господарство. Маємо залишити ліси нащадкам у нормальному стані, а це стратегічне планування на 100 років.

Головне, щоб це розуміли не тільки науковці, природоохоронці, а й представники влади, лісокористувачі та суспільство. Тоді будуть з’являтися науково обґрунтовані дослідження та сценарії розвитку. Адже ліси та дерева, за умови сталого лісового господарства, роблять життєво важливий внесок як для людей, так і для планети, підтримуючи життєдіяльність, забезпечуючи чисте повітря та воду, зберігаючи біорізноманіття та реагуючи на зміну клімату.

Інна ЛИХОВИД,
газета “Природа і суспільство”