Новини

Комітет ООН з прав людини вперше розглянув справу, пов'язану з проханням про надання притулку через зміни клімату. Громадянин Кірібаті, добивався притулку в Новій Зеландії, поскаржився в Комітет на рішення новозеландського суду депортувати його на батьківщину, хоча, за його словами, такий крок порушує його право на життя.

Іоанн Тейтіота разом з дружиною і дітьми перебрався до Нової Зеландії, оскільки підвищення рівня моря загрожує затопити Кірібаті - острівна держава в Тихому океані - і зробити його непридатним для життя. За словами Тейтіоти, в результаті скорочення площі родючих земель, в країні спалахують запеклі конфлікти, пов'язані з правом на землю. Через деградації грунту стає все важче прогодуватися роботою в полі. А внаслідок підвищення рівня моря прісна вода змішується з солоною і стає непридатною для пиття. Однак в 2005 році влада Нової Зеландії відкинули прохання Тейтіоти і вислали родину на батьківщину. У скарзі до Комітету з прав людини Тейтіота стверджує, що це рішення порушує його право на життя.

Експерти ООН, уважно вислухавши його аргументи і ретельно вивчивши всю наявну інформацію, дійшли висновку, що в даному випадку загрози життю немає, оскільки в країні вже прийняті відповідні захисні заходи.

«Тим не менше, - підкреслив один з членів Комітету Ювал Шані, - це рішення Комітету встановлює нові стандарти, які в майбутньому можуть сприяти результатам інших справ, пов'язаних з проханням про притулок через зміни клімату».

Причому, як стверджують незалежні експерти, «кліматичні біженці» не зобов'язані доводити, що в разі депортації на батьківщину їм загрожує неминуча небезпека. Вони пояснили, що кліматичні загрози можуть носити як раптовий характер, - наприклад, у разі ураганів або повеней, - так і прогресуючий, як це відбувається при засоленні і деградації земель. І ті, і інші можуть змусити людей шукати безпечного місця проживання в інших країнах.

Члени Комітету також наголосили на необхідності підтримки країн, які страждають від наслідків зміни клімату, з боку міжнародного співтовариства. Якщо не вжити рішучих заходів - як на міжнародному, так і на національному рівні, - то цілі держави можуть опинитися під водою. В цьому випадку загроза життю очевидна, і приймаючі держави не зможуть депортувати шукачів притулку з таких країн.