В Україні поступово розвиваються екологічні рухи. На
вулицях починають з’являтися контейнери для пластику та макулатури,
екоактивісти закликають дітей і дорослих сортувати сміття і показують, як це
правильно робити. Але вчені кажуть, що цього недостатньо. Більш того, наголос на
правила поводження з відходами відводять людство від ще більш масштабної
загрози. Що саме загрожує людям, з’ясовував EtCetera.
ФАКТ. Канадські вчені підрахували, що людина
щодня вживає 330 частинок мікропластика разом з водою і їжею – від 70 тисяч до
121 тисячі частинок в рік. Найбільше до цього схильні люди, які п’ють воду
з-під крана або з пластикових пляшок.
Мікропластик міститься і в повітрі. Нещодавно
французькі дослідники зафіксували наявність тисяч частинок в Піренеях, більш
ніж за 100 кілометрів від найближчого міста, пише The New York Times.
ЗВІДКИ ВІН БЕРЕТЬСЯ? Мікропластик –
це дуже маленькі (від 100 нанометрів до 5 міліметрів) частинки пластику. Їх
джерелами стають в основному автомобільні шини (вони стираються об асфальт,
залишаючи частинки пластику в навколишньому середовищі) і синтетичний одяг (в
процесі прання від неї відриваються волокна, які потрапляють спочатку в
каналізацію, а потім в наші крани і річки разом з водою і стоками).
Пластикове сміття – це також велике джерело
забруднення. Під впливом зовнішнього середовища пляшки і пакети втрачають
частинки пластика, які потім потрапляють у воду, грунт і повітря.
ЧИМ ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНО? Поки
найочевидніші наслідки забруднення мікропластіком помітні в тваринному світі. У
світових виданнях часто з’являються фотографії птахів і великих морських
ссавців, які розкладаються і чиї шлунки забиті сторонніми частинками: пакетами,
фрагментами рибальських сіток, пластиковими стаканчиками і трубочками,
кришками, блискітками. Чим вище тварина в харчовому ланцюгу, тим до більшої
небезпеці вона схильна. І це тільки те, що ми бачимо. Поза полем зору
виявляються токсини, які проникають в кров і тканини тварин, а разом з їх
м’ясом – в організм людини.
ТАК ЩО, ТЕПЕР НЕ СОРТУВАТИ? Ні, сортувати
відходи потрібно, як і відправляти їх на переробку або грамотну утилізацію, але
паралельно треба думати про те, як зменшити споживання пластика і чим замінити
те, без чого складно обійтися в побуті. Це стосується, наприклад,
поліетиленових пакетів (їх замінить пара ганчіркових сумок або авосек),
пластикових пляшок (можна використовувати термос або одну пляшку для змінних
напоїв) і синтетичного одягу (краще віддавати перевагу натуральним тканинам).
Також слід уникати покупки товарів, зокрема косметики, де мікропластик
міститься спочатку. Про це свідчать наступні найменування інгредієнтів:
Polyethylene (PE), Polypropylene (PP), Polymethylmethacrylate (PMMA), Nylon
(PA), Polyurethane і Acrylates Copolymer.
Щоб зменшити свій внесок у забруднення природи
мікропластиком, краще прати на режимі швидкого прання при 30 °С і з мінімальним
числом оборотів, не користуватися машинним сушінням, а розвішувати білизну на
мотузках або на спеціальних сушарках, не стирати в машинці взуття.
Ключ до порятунку природи – це раціональне
споживання. Правда, далеко не все залежить від споживачів. Автор проекту по
сортуванню і транспортуванню сміття «ЕкоСорт» Юрій Жуков стверджує, що
найбільша відповідальність за погіршення екологічної обстановки лежить на
корпораціях. Вони виробляють занадто багато і нераціонально використовують
ресурси. На думку Жукова, саме корпорації винні у знищенні лісів, забрудненні
природи пластиком і підвищенні рівня СО2.