Новини

Триває конкурс на посаду голови Держлісагентства України. Які вимоги до майбутньої особи, що піклуватиметься лісовим господарством – у статті, яку ми передруковуємо із Відкритого лісу, не змінюючи власне матеріал, а лише назву.

«Друзі, ми продовжуємо шукати справжніх лідерів змін», «Оновлення влади триває у безпрецедентних масштабах»,  «На конкурси ідуть круті і амбітні професіонали» – такі заголовки замайоріли в Інтернеті в останні два тижні. «Турбо режим» з Верховної Ради явно підхопили в Уряді, отримавши прийняті  зміни до закону «Про державну службу».

Чи все так красиво спробую описати на прикладі одного конкурсу , що триває,  учасником якого я є.

Серед семи вакансій оголошено конкурс на посаду голови  Агентства лісових ресурсів.  На подачу інформації, тобто документів, було відведено  15 днів. Документи приймали до 15 жовтня і завершили прийом достроково о 12 годині. Замість документів приймають інформацію через сайт, що саме по собі добре, але як працює сайт і які є розбіжності між інструкціями про його заповнення і діючими на сайті опціями, можна зрозуміти тільки коли подаєш документи. Впевнений, що подивитись до цього сайту має міністр КМУ, бо держава у смартфоні і такі «недороблені» сайти навряд чи сумісні.

 Після закликів і оголошень КМУ на своєму засіданні 16 жовтня ні з того , ні з сього продовжив терміни подачі документів на конкурси. Не знаю, які були справжні мотиви, але на посаду голови  лісового агентства за цей додатковий час подані документи трьох кандидатів : колишнього митника, депутата ВРУ попереднього скликання, а також одного з співробітників офісу BRDO, в якому, як пам’ятаєте,  працював теперішній Прем’єр міністр. Можна до ворожки не ходити, щоб догадатися для кого продовжували прийом документів. Лісові сайти з цього приводу іронізують , що грантівський офіс дерегуляції- така ж кузня кадрів, як ціла Донецька чи Дніпропетровська області в попередні історичні епохи, але це не найважливіше.

 Широкий загал навряд чи знає, або зовсім не переймається  тим, що з цього року на певні посади, а це категорія «А» державної служби, існує вимога володіння однією з офіційних мов Ради Європи : англійською або французькою.

 Скажу відразу, я за те, щоб наші посадовці знали мови, незнання принижує і людину і країну. Але  вимога володіння мовою  появилася як перша та обов’язкова , і якщо претендент на посаду не відповів вірно на 75% завдань десятисторінкового тесту, то до наступних етапів конкурсу він не допускається.  Як на мене, то це сумнівна юридично, і дуже шкідлива практично норма.

Судіть самі,  у критеріях відбору  кандидатів ( буду казати про Лісове агентство)  немає вимоги про лісову освіту, немає вимоги про досвід роботи в цій сфері, нема вимог володіння станом справ в цій галузі, знання  недоліків і позитивів, які вона має. Зате  є ІНОЗЕМНА МОВА. Як працюватимуть «лідери змін», які не відрізняють сосну від ялини, не розуміють ні лісівничих, ні екологічних, ні організаційних чи економічних проблем галузі. Хочете вірте, хочете ні, але в лісовій справі знання і розуміння не даються швидко  та лишень  з інтернету. Треба своїми ногами походити  лісами Карпат, Полісся і  Поділля, треба бачити і розуміти їх природу і динаміку, щоб приймати зважені управлінські рішення. Усі вже бачили в  останні роки керівників із «загальною освітою» (« общее образование» за Чеховим), які привели галузь на грань розвалу, а професію лісівника притягнули до синоніма «лісокрад» і корупціонер. Черговий переможець «конкурсу з англійської мови» має більше шансів  перевести галузь за грань розвалу, ніж вивести на сталий розвиток.

Прості запитання до тих, хто приймає рішення :

1.                  Чому умовами конкурсу люди, які знають лісове господарство, його недоліки і шляхи реформування, але не дуже добре знають англійську ( бо у школі та інституті вчили німецьку) поставлені в гірше положення, ніж знавці англійської, які одночасно повні профани в лісовій справі?

2.                  Хто відповідатиме за знищення залишків професійної лісової служби, наступну деградацію лісів і обезліснення, які «ходять поруч»?

Підкреслюю,  я за те, щоб вищі чиновники знали іноземні мови. Ті, хто знають, при інших рівних якостях (  знають лісову справу, знають що і як реформувати, знають як в інших державах, знають що в Україні добре і  що треба обов’язково зберегти) мають мати перевагу (бонус) в певній кількості балів на конкурсі.

На останок, картинка з конкурсу. Усіх претендентів на посади запросили в Київ для проходження тестувань на 10 годину ранку в Нацдержслужбу. Зібралося біля  сотні людей, які приїхали «від Івано-Франківська до Харкова».  Після півтора годин  очікування біля парадного під’їзду, нас запросили на 6 поверх будівлі і повідомили, що тестування відбудеться через 3 дні. На питання чому не повідомили раніше, щоб не їхати, не ночувати, не тратитися, відповіли:  «Кабмін продовжив терміни прийому документів, ми не встигли, ми не передбачили, ми не змогли».  Майже усі претенденти мовчали, жоден не висловив протесту , бо далі конкурс,  треба ковтнути приниження. Колективна життєва мудрість «амбітних професіоналів» підказувала, що протест може ускладнити життя. Точно знаю, що ті, хто так легко сприймає приниження, так само легко чинитимуть свавілля. Навряд чи це  запорука змін до кращого.

В кінці 80-тих років на вулицях з’явилися «наперстники». Я не  з тих , хто  спробували зіграти в цю інтелектуальну гру. Але  маю підозру, що випадково втягнувся, не роздивився, не впізнав.

Після поїздки на конкурс у мене напрошується  два гносеологічних висновки :

 треба вчити англійську мову  і напевно  емігрувати в іншу державу.

Чи може зупинимо цю дурість разом?

19.10.2019                                                                                           Роман Олійник.