Новини

Річки в містах по всьому світу щороку викидають близько 80 мільйонів тонн еквівалента вуглекислого газу. Чим менша річка і в чім більш густо населеному місті вона протікає, тим інтенсивнішими будуть потоки парникових газів в атмосферу. Такі оцінки наводяться у статті, опублікованій в журналі Nature Sustainability.

Міста – це центри антропогенної емісії парникових газів, які поставляють в атмосферу до 70 відсотків таких викидів, займаючи менше одного відсотка площі поверхні Землі. Саме в них зосереджені найбільш карбономісткі галузі – будівництво та експлуатація будівель, промисловість і транспорт. Однак під впливом людини на джерела парникових газів можуть перетворюватися навіть елементи водно-зеленої інфраструктури, наприклад, річки, які в умовах міста зазнають хімічного, фізичного та біологічного забруднень. Є дані, що концентрації парникових газів у водах таких річок можуть у десятки разів перевершувати значення, характерні для сільської місцевості, але вони розрізнені та нечисленні. Глобальні оцінки викидів з міських річок на поточний момент відсутні.

Науковці під керівництвом Сюя Вень Хао (Wenhao Xu) та Ван Гун Ціня (Gongqin Wang) з Пекінського педагогічного університету дослідили річки міст з населенням понад 300 тисяч осіб як джерело викидів парникових газів. Для цього вони зібрали дані результатів понад 5000 індивідуальних вимірювань потоків CH4, CO2 і N2O і відстежили, як на емісію впливають метеорологічні та соціально-економічні чинники. Потім за допомогою машинного навчання методом випадкового лісу автори змоделювали потоки парникових газів залежно від 12 найважливіших чинників у глобальному масштабі та нанесли його на карту.

Медіанні концентрації парникових газів у водах міських річок були в 1,3-5 разів вищими, ніж у річках за межами міст, а потоки CH4 і N2O в атмосферу – в 4,2 і 4,7 раза вищими. Потоки вуглекислого газу з міських річок виявилися дещо нижчими, що пов’язано з їхнім цвітінням в умовах рясного надходження азоту та інших елементів живлення зі стоком. Площа водозбору з викидами парникових газів корелювала негативно, а соціально-економічні чинники (чисельність і густота населення, ВВП) – позитивно.

Джерелами найбільш інтенсивних викидів виявилися невеликі річки в густонаселених азійських містах. Утім, потоки метану і закису азоту в річках найбільших міст негативно корелювали з величиною ВВП на душу населення, що може бути пов’язано з більш суворим контролем забруднення в багатих містах. Згідно з оцінкою вчених, за рік міські річки світу викидають близько 1,1 мільйона тонн метану, 42,3 мільйона тонн вуглекислого газу і 21,1 тисячі тонн закису азоту, тобто 78,1±3,5 мільйона тонн CO2-еквівалента.