Новини

Сірі рифові акули (Carcharhinus amblyrhynchos) можуть формувати міцні соціальні зв'язки з іншими особинами: дружба між двома акулами може зберігатися протягом чотирьох років. Це з'ясували американські вчені, які відстежували переміщення акул в одному з атолів Тихого океану. Швидше за все, близькість з родичами допомагає акулам успішно добувати їжу, пишуть учені в Proceedings of the Royal Society B.

Соціальні тварини формують найрізноманітніші групи: чисельність особин у таких групах залежить як від виду, так і вже всередині виду — від їх цілей (пошук їжі, захист від ворога або виховання потомства). Сформовані групи можуть бути дуже великими (наприклад, у зграях фламінго може бути до мільйона особин), а підтримувати цілісність весь час може бути невигідно і неефективно. В такому випадку групові тварини користуються стратегією поділу — злиття: формують невеликі підгрупи, які відділяються від основної, великої групи (наприклад, для видобутку їжі), а потім приєднуються до неї назад.

Водночас деякі види тварин, на перший погляд, не так сильно залежать від інших членів своєї групи: в першу чергу це стосується хижаків, у яких немає очевидних причин весь час повертатися до своєї групи (хижакам, наприклад, рідше доводиться захищатися від ворога). Саме тому вивчати соціальні переваги хижаків особливо цікаво: наприклад, у 2017 році вчені з'ясували, що у косаток з меншою кількістю друзів нижча тривалість життя.

Цікава може бути і структура соціальних зв'язків у темноперих сірих акул: наприклад, відомо, що вагітні самки формують невеликі групи і всі разом кружляють на мілководді, ближче до сонця — так, мабуть, вони прискорюють розвиток зародків. Зараз учені під керівництвом Янніса Папастаматіу (Yannis P. Papastamatiou) з Міжнародного університету у Флориді вирішили простежити за тим, чи зберігається у сірих акул (не тільки у самок, але й у самців) звичне для них коло спілкування.

Учені зосередилися на зграї акул, які мешкають в атолі (коралового острова) Пальміра в Тихому океані: кількість особин там досягає восьми тисяч. З них дослідники виловили 41 особину (27 самців, 12 самок і двох особин невідомої статі) і встановили на них маячки: за допомогою них вчені реєстрували пропорцію часу, який кожна особина проводила в конкретному місці (в порівнянні з усім часом дослідження).

Всього вченим вдалося зареєструвати 972 випадки «спілкування» між двома особинами, і кількість часу, яку одна особина проводила з іншою протягом одного року. Тобто одні й ті ж особини проводили час один з одною роками. Вранці групи акул були найбільшими: спілкуватися з родичами вони вважали за краще протягом дня, а ближче до вечора розпадалися і навіть тікали за межі зони спостережень.

За словами вчених, така поведінка тварин точно не пояснюється репродуктивним успіхом, бо акули не стежать за своїм потомством довго. Швидше за все, спілкування з родичами і підтримка з ними міцних зв'язків допомагає їм знаходити їжу і забезпечувати успіх в полюванні: особливо цікаво і те, що подібна поведінка характерна, в основному, для ссавців і птахів.