Новини

Колосальне осикове насадження в штаті Юта, яке вважається найбільшою живою істотою у світі, схоже, розпадається внаслідок надмірного випасу. Величезний організм, відомий як  Пандо, в основному є здобиччю оленів-мулів і великої рогатої худоби, і нові дослідження вказують на те, що спроби людини захистити насадження можуть лише  погіршити проблему .

Пандо охоплює 106 акрів і має суху вагу близько 6000 тонн. Його легко прийняти за розлогий ліс, що складається з понад 40 000 окремих дерев. Фактично, це група генетично ідентичних стебел із спільною кореневою системою, і тому становить єдиний організм.

Хоча точний вік цієї колекції клонів невідомий, вчені вважають, що Пандо, ймовірно, датується кінцем останнього Льодовикового періоду. Як ключовий вид, осикове насадження забезпечує основу для цілої екосистеми та підтримує сотні інших видів.

Однак дослідження, проведене ще в 2017 році, показало, що олені та велика рогата худоба їдять занадто багато молодих пагонів осики і не дозволяють їм досягти зрілості. Отже, коли старі дерева вимирали, їх більше не змінювала нова парость, що загрожувало продовженню цієї чудової форми життя.

У відповідь менеджери встановили паркани навколо Пандо, сподіваючись утримати тварин, що пасуться. Однак нове дослідження, яке оцінює успіх цієї стратегії, виявило, що огорожі можуть мати негативний вплив.

Згідно з новим дослідженням, лише 16 відсотків Пандо належним чином огороджено. У межах цієї охоронної території молоді осики здатні досягти зрілості та замінити дерева, що гинуть. Проте близько 50 відсотків насаджень залишаються неогородженими. А отже ріст у цій зоні продовжує сповільнюватися.

У неогородженій частині відмирання зрілих стебел осики створює прогалини в верхньому ярусі, дозволяючи сонячному світлу досягати лісової підстилки. Це, у свою чергу, змінює склад рослинних угруповань і перебудовує всю екосистему.

По суті, Пандо розділився на три окремі зони, кожна з яких тепер просувається окремим екологічним шляхом. 

Підсумовуючи цей висновок, автор дослідження Пол Роджерс пише, що «бар’єри, здається, мають непередбачені наслідки, потенційно розділяючи Пандо на різні екологічні зони, а не заохочуючи єдиний стійкий ліс. Пандо фактично «розпадається», оскільки тут видно, що ліси в межах клону відрізняються за статусом захисту».

Роджерс пояснює, що огорожі не є рішенням, і каже, що менеджери повинні намагатися контролювати популяцію тварин, які пасуться. Завершуючи свій аналіз, Роджер пише, що для порятунку Пандо може знадобитися тимчасове припинення випасу худоби та вибракування популяції диких оленів.