Новини

"Зелений" тариф в Україні діє вже майже 7 років. У 2009 році держава взяла на себе зобов'язання викуповувати електроенергію, одержувану з альтернативних джерел. Метою його введення було стимулювання розвитку альтернативної генерації електроенергії, яка спирається на безкоштовні, широко доступні поновлювані природні джерела. Щоб згодом альтернативна енергетика змогла на рівних конкурувати з традиційними методами, перш за все - з атомними і тепловими станціями, які не тільки використовують дороге, в більшості випадків - імпортне паливо, а й завдають істотної шкоди екології.

В основу дії зеленого тарифу покладено три основні чинники:

·                     гарантоване підключення до електромережі

·                     висновок з виробником довгострокового контракту на купівлю всієї електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел

·                     використання надбавок до розрахунку вартості придбаної державою енергії

Зелений тариф: реалії та перспективи

Майже п'ять років "зелений" тариф сприймався як якась екзотика. З одного боку - держава, на словах демонструючи готовність і відкритість до нових технологій, на ділі віддавало перевагу традиційним секторам - добудовувати атомні блоки, спалювали газ і вугілля на теплових станціях. Можна назвати ще кілька причин, активно гальмували розвиток "зеленої" енергетики - висока вартість обладнання, але головне - відсутність реально функціонуючого механізму, щоб пробити бюрократичну стіну, потрібен час і значні додаткові вкладення. Фактично, на ринку присутні два великих гравці, які отримували відчутні дивіденди з "зеленого" тарифу - на них припадало близько 80% всього українського ринку "зеленої" енергії.

Ситуація почала кардинально змінюватися з 2014 року, коли питання енергонезалежності став особливо гостро на тлі спекуляцій з поставками атомного палива і газу з Росії, а також проблем з поставками вугілля. Результатом став прийнятий 4 червня 2015 року Верховною Радою законопроект №2010-д "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії", з якого слід виділити наступне:

·                     держава бере на себе зобов'язання за зеленим тарифом до 2030 року. З урахуванням того що окупність проектів у сфері альтернативної енергетики становить 6-12 років, що робить цей сегмент привабливим для інвестицій

·                     зелений тариф зафіксований в євро, курс якого буде уточнюватися щоквартально

·                     спростилася система для підключення до мережі - тепер немає необхідності виробнику включати проект сонячної промислової електростанції в 10-річний План розвитку Об'єднаної енергетичної системи України

·                     скасування "місцевої складової" - точніше кажучи, зміна підходу до встановлення сонячних батарей, виготовлених в Україні. Замість обов'язкової установки певного процесу місцевого устаткування вводиться стимулююча надбавка - при використанні 30% вітчизняного обладнання зелений тариф збільшується на 5%, при 50% українського обладнання - плюс 10% до зеленого тарифу. Це різко збільшує конкуренцію на ринку обладнання, що обов'язково призведе до зниження його вартості. Інший позитивний момент - скорочення часу введення в експлуатацію сонячної електростанції за рахунок разової закупівлі всього необхідного обладнання за кордоном. Яке, за рахунок розвитку технологій і перевиробництва фотоелементів в країнах в Південно-Східній Азії, протягом декількох років значно подешевшало.

І найголовніше - держава визначилася з вартістю зеленої, точніше кажучи - сонячної електроенергії. І хоча вона дещо знизилася в порівнянні з тією, що була в 2009-2015 роках, вона як і раніше залишається найвищою в Європі:

   Промислові сонячні електростанції, побудовані в 2016 році, зможуть продавати електрику за 0,16 євро за кВт-год, в 2017-2019 роках - трохи дешевше, за 0,15 євро за кВт-год

·                     для дахових сонячних електростанцій зелений тариф складе: 0,172 євро (2016 рік), 0,163 євро (побудованих в 2017-2019 роках).

Навіть по "заниженими" з 2017 року цінами - це в два рази вище, ніж в Європі.

Сонячна енергетика в Україні: ловіть момент!

Ситуація в альтернативній енергетиці України вкотре змушує згадати сентенцію про кризи і відкриваються можливості. Перш за все тільки найоптимістичніший оптиміст ще може вірити в швидке відновлення відносин з Росією і нормалізацію обстановки на Донбасі. А, значить, питання енергетичної безпеки буде актуальний ще довго, залишаючись у фокусі державних інтересів.

Розвиток альтернативних джерел енергетики - світовий тренд, так що багатомільйонні вкладення в розвиток технологій і елементної бази забезпечені, що в цілому дасть свій результат у вигляді зниження собівартості виробленої енергії. Підтвердженням чого може служити скасування зеленого тарифу в деяких європейських країнах, правда, нам до цього ще далеко.

Але головне - за цей час в Україні з'явилися люди, які можуть і вміють працювати в українських реаліях. Приміром, компанія Рентехно, яка починала з невеликих сонячних електростанцій, а зараз готова запропонувати комплексний підхід щодо реалізації проектів промислових сонячних електростанцій. Компанія не тільки забезпечує всю технічну частину проекту (розробка та обґрунтування бізнес-плану, технічне розрахунки, закупівля обладнання, його монтаж, введення в лад і подальше обслуговування), але і що не менш важливо - забезпечення "паперової" частини проекту, позбавляючи замовника від неприємного знайомства з українською бюрократією.

Фактично, установка промислових сонячних електростанцій при дії зеленого тарифу дозволяє вирішити відразу три завдання:

·                     забезпечення підприємства дешевою електрикою - та сама енергонезалежність в умовах постійного зростання тарифів на електроенергію та енергоносії

·                     продаж надлишків енергії, що генерується за зеленим тарифом - прискорить повернення інвестицій

·                     згодом - отримання стабільного прибутку від неосновної діяльності.

                   *       *        *