Новини

Від 1 січня 2018 року в Україні почала діяти заборона на захоронення несортованого сміття — набули чинності поправки до Закону України «Про відходи»: відтепер треба обов’язково розділяти помиї на харчові відходи та вторинну сировину.

 Мають це робити всі домогосподар­ства в країні. Але чи робить це пересічний українець? Навіть коли хоче це робити, то переважно не має можливостей: далеко не в кожному навіть столичному дворі можна знайти необхідні для сортування контейнери! 

 Проте відсутність контейнерів «батьків» міст і селищ вочевидь не дуже зараз бентежить. Проте законом за його невиконання передбачено чималенький штраф: за відмову від сортування (і неважливо — зумисну чи вимушену) — штраф для населення від 340 до 1360 гривень, а для організацій — від 850 до 1700.

 Чому поки що майже нічого не змінилося? Не могло завдяки одному новому реченню в законі «Про відходи» все змінитися.

 Те, що ми зараз гамузом відвозимо на полігон, у світі вже давно навчилися сортувати, зменшувати, утрамбовувати, пере­робляти. А в нас стадія переробки взагалі відсутня. 

 У багатьох країнах світу за переробку додатково платять споживачі. Наприклад, один європеєць протягом року утворює 500 кг сміття; щоб воно не «осіло» на полігоні, він сплачує 40-50 євро за рік (тобто десь 3-4 євро на місяць).

 «Поки ми не заплатимо, можливо, трохи меншу, але якусь суму за переробку — у нас її не буде! — коментує ситуацію голова правління ПАТ «Київспецтранс» Андрій Грущинський. — Умовні 90-100 гривень на людину за місяць — це вартість вирішення питання переробки твердих побутових відходів».

Додамо, що скоро у парламенті мають намір ухвалити так званий податок на упаковку: тобто за її утилізацію ми будемо сплачувати в момент купівлі запакованого товару.

Наприклад, купуючи запаковану батарейку вартістю 20 гривень, якщо діяти по принципу розширеної відповідальності з її утилізації згодом — накрутка на це становитиме близько 20 копійок, кажуть спеціалісти.

Лише заборона на захоронення невідсортованого сміття проблему не вирішить. І сміттєзвалища, які вже «окупували» 7% території нашої країни (а це 42 тис. кв. км), зникнуть тільки тоді, коли з’явиться повноцінна переробна галузь.