Новини

Одна з так званих зоозахисних громадських організацій «Green Power» (Зелена Сила) розмістила на своїй сторінці допис під назвою «Чорна каса мисливців».

У ньому «любителі всього живого» запевняють: «… мисливська галузь не тільки заточена на виснаження всього живого в лісах, а й успішно дозволяє безперешкодно збагачуватися користувачам мисливських угідь». На підтвердження цього вони продемонстрували свою «цікаву» математику: «Щорічний членський внесок мисливця у середньому становить 2000 грн, а членів у мисливських організаціях за їхніми даними близько 800 тисяч. Проста арифметика, сумарно приблизний обсяг надходжень становить 1,6 млрд грн».

Ці підрахунки нагадують історію зі спадщиною гетьмана Полуботка, золото якого начебто покладене його синами в 1723 році в один із лондонських банків. У 90-х роках політики обіцяли повернути скарб і роздати кожному громадянину незалежної України по 38 кг цього дорогоцінного металу. Смішно, але багато хто з українців повірив цим казкам. Сумно, але історія повторюється, – на черзі «зелені» казочки.

До того ж, на думку «сильно зелених», мисливські внески не обкладаються податками, і всі вони мають йти на відновлення дичини та охорону угідь. Однак, як запевняють в організації Халків, вони спостерігають із кожним роком зменшення диких тварин у лісах і розгул браконьєрства. Розкривши зеленого рота, вони закликають прокуратуру, податківців, Міндовкілля і Верховну Раду припинити «розгул» корупції на природних ресурсах і находження в «чорну касу мисливців» величезних неоподатковуваних грошових коштів.

Ці закиди ми попросили прокоментувати керівника апарату Громадської спілки «Всеукраїнська асоціація мисливців і користувачів мисливських угідь» Володимира Яковлєва. Він багато років працював у Мінекології, Державній екологічній інспекції та в Українському товаристві мисливців і рибалок (УТМР), тому не з чуток знається на цьому питанні:

– Де кошти? Таке безглузде твердження могла зробити лише далека від мисливського господарства, мисливського законодавства та діяльності мисливського товариства людина. По-перше, звідки цифра 2000 грн? Наприклад, у Київській облорганізації УТМР нині розмір щорічного членського внеску становить 800 грн, у інших областях вона може бути ще менше. По-друге, далеко не всі 800 тисяч мисливців є членами якогось товариства, адже Закон дозволяє, маючи державне посвідчення мисливця, полювати у будь-яких мисливських угіддях, сплачуючи кошти лише за мисливські послуги. Наприклад, найбільше мисливське товариство – УТМР обліковує нині менше 200 тисяч членів.

До того ж, усі мисливські організації є неприбутковими організаціями, тому частина їхніх коштів не обкладаються податками, але лише ті, що визначені законом. В УТМР тільки єгерів працює близько 2500 осіб, які отримують зарплату. Мисливські послуги теж оподатковуються відповідно до закону.

Разом з тим згідно із законами України, фактично тільки користувачі мисливських угідь займаються охороною, відтворенням і підгодівлею державного мисливського фонду (для тих, хто не знає, це дикі мисливські тварини у мисливських угіддях), на який держбюджет та, до речі, й оці базіки-«охоронці» тварин, не витрачають ані копійки.

Тому, перед тим, як звинувачувати користувачів мисливських угідь, слід прочитати Закон України «Про мисливське господарство та полювання», ст. 29 якого визначає, що: «З метою охорони мисливських угідь користувачі угідь створюють єгерську службу з розрахунку не менш як один єгер на п’ять тисяч гектарів лісових або десять тисяч гектарів польових чи водно-болотних мисливських угідь». Щоб мене не звинувачували у наданні неправдивих відомостей, я пропоную всім охочим самим розрахувати, скільки єгерів потрібно утримувати користувачам мисливських угідь за приписами Закону, додайте сюди директорів господарств, мисливствознавців, бухгалтерів та помножте цю цифру на хоча б розмір мінімальної заробітної плати. Я вже не кажу про формений одяг та технічне оснащення. Але це ще не все.

Ст. 30 вищезгаданого Закону вимагає від користувачів мисливських угідь «проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на 1 тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових – двадцяти п’яти, водно-болотних – двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Порахуйте все це та додайте ці цифри до суми, визначеної абзацом вище. До цього ще треба буде додати обов’язкові витрати користувачів на виготовлення обов’язкових за Законом проєктів впорядкування мисливських угідь, щорічні обов’язкові обліки мисливських тварин, розбудову необхідних будівель (які, до речі, ці «природолюби» незаконно знищують). А ще треба кошти на проведення «депопуляції» тварин, яка поставила у зв’язку з розповсюдженням АЧС мисливську галузь на коліна.

І на все це мисливські господарства повинні самостійно знайти кошти: за рахунок своїх мисливських послуг, за допомогою внесків мисливців-членів їхніх товариств тощо. І майже все це – на охорону, відтворення ДЕРЖАВНОГО мисливського фонду, на який держбюджет не дає ні копійки. Якщо ви, так звані зооохоронці, вважаєте, що це дуже прибуткова і легка справа, то чому не приєднаєтеся до неї, а живете на іноземні подачки?

Браконьєрство. Яким чином ви спостерігаєте за його «розгулом»? Якщо і можна сказати, що боротьба із порушниками правил полювання відбувається гірше, ніж хотілося б, то треба згадати, наприклад, наш Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс або КУпАП), у якому наші народні депутати постійно збільшують розміри штрафів, вважаючи, що таким чином вони покращують боротьбу із браконьєрством. Але разом з тим, за цим Кодексом права працівників мисливського господарства і навіть державних інспекторів менші за права порушників правил полювання. Наприклад, зараз єгері, мисливствознавці відповідно до ст. 255 КУпАП навіть не мають права скласти протокол на порушників, які завдали шкоди державному мисливському фонду – незаконно добули якусь дику тварину.

Мисливське законодавство, насправді, потребує змін та осучаснення, але поданий народним депутатом України С. Литвиненком Законопроєкт № 3200-1, що був на це направлений, чомусь Верховна Рада відхилила, але подала свій варіант, яким знову лише підвищуються санкції до браконьєрів, не повертаючи службі охорони тварин – єгерям, права складати протоколи, затримувати, обшукувати, конфісковувати зброю правопорушників, як це було раніше.

Зменшення чисельності диких тварин. По-перше, облік мисливських тварин проводиться щорічно, в присутності представників Держ­екоінспекції та Держлісагентства. На обліках можуть бути присутні всі бажаючі: і представники громад, і громадських організацій. На підставі результатів таксації держава надає користувачам мисливських угідь право добування об’єктів державного мисливського фонду відповідно до науково обґрунтованих норм добування. До речі, ви – «зоозахисники» – пропонуєте у законодавстві запровадити норму, якою за вашим бажанням можна оскаржувати результати обліків та проводити їх до безкінечності. А ви знаєте, що в Україні до сьогодні офіційно не затверджені Інструкція чи Методика проведення таких обліків? Як користувачі мисливських угідь разом із держслужбовцями та вами будуть доводити один одному, що обліки були проведені із порушенням і саме яких норм? Більше того, в країнах Євросоюзу взагалі відсутня така практика, як обліки. Ліміти на добування там надаються за зовсім іншими показниками.

Корупція. Важко, а точніше неможливо займатися корупцією, коли ледве-ледве зводиш кінці з кінцями. Користувачі мисливських угідь набагато більше вкладають у мисливське господарство власних коштів і коштів членів своїх товариств та клубів, ніж щось мають з цього. Це більше благодійність, ніж доходний бізнес. І треба ще подякувати тим людям, які вкладають у цю справу свої кошти, в те, що ніколи не буде приносити дохід. Але для багатьох – це справа їхнього життя. І замість того, щоб душити те, що й так ледве дихає в нашій країні, краще допоможіть або хоча б не заважайте.

ДОВІДКОВО:

Площа наданих у користування мисливських угідь в Україні становить: в УТМР – 24,3 млн га (63% від загальної площі мисливських угідь); у підприємств Держлісагентства – 4 млн га (10%) і користувачів інших форм власності, яких налічується 624 – 10,4 млн га (27%).

За офіційними статистичними даними, мисливська галузь на ведення мисливського господарства у мисливський сезон 2019–2020 рр. витратила на охорону, відтворення та підгодівлю державного мисливського фонду 407 млн грн. Надходження ж мисливської галузі становлять лише 172 млн грн або всього на 42% відшкодували вище озвучені видатки.

У 2019 році на порушників правил полювання складено 2860 протоколів про адміністративні правопорушення, винесено постанов про накладення адміністративних стягнень у вигляді штрафів на загальну суму 625 тис. грн. Працівниками підприємств Держліcагентства складено 2218 протоколів (78% від загальної кількості складених), УТМР – 365 (13%), Міндовкілля – 216 (7%), іншими – 61 (2%) протокол.

Роман НОВІКОВ,
Газета “Природа і суспільство”