Новини

Токсоплазма , поширений паразит у ссавців, збільшує сміливість у кількох їх видів. Так, паразит робить вовків сміливішими, що може допомогти їм взяти верх над своєю зграєю. 

           Toxoplasma gondii  іноді називають паразитом «контролю розуму»: він інфікує мозок тварин і впливає на поведінку таким чином, що може вбити хазяїна, сприяє поширенню паразита. Але тепер дослідники виявили, що заражені вовки отримують користь від того, що змінює їх свідомість.  Інфекція токсоплазмозу, як виявилось, робить вовків сміливішими. Така особа з більшою ймовірністю стане ватажком зграї або пошириться в інших середовищах існування, даючи їм більше можливостей для розмноження.

«Ми дійсно недооцінили деякі наслідки, які має цей паразит, — каже Ебен Герінг, біолог з Південно-Східного університету Нова. — Отримані результати, ймовірно, є вершиною айсберга щодо значення паразита для динаміки диких екосистем».

T. gondii , одноклітинний паразит, розмножується лише у домашніх котів та інших котячих. Інфіковані коти виділяють зі своїми фекаліями заповнені спорами ооцисти, які можуть виживати на рослинах, у ґрунті чи воді. Вони також можуть зберігатися в недовареному м'ясі худоби або дичини. Коли господар — включно з людьми — споживає ооцисту, спори вивільняються та поширюються в мозок і м’язи, утворюючи нові цисти. У всьому світі приблизно кожна четверта людина інфікована. Зазвичай імунна система тримає паразита під контролем, але це може спричинити мимовільний аборт та інші серйозні проблеми під час вагітності.

Давно відомо, що гризуни, заражені токсоплазмою , втрачають страх перед хижаками. Кісти в мозку якимось чином збільшують дофамін і тестостерон, підвищуючи сміливість і готовність до ризику, а також збільшуючи ймовірність того, що господаря з’їдять коти. Ці паразити використовують певний загальний контроль над розумом або особистістю, який допомагає їм завершити свій життєвий цикл. І це має різноманітні цікаві наслідки, про які ми, можливо, навіть не думали раніше.

Наслідки не обмежуються гризунами. У 2016 році дослідники з Габону виявили, що інфіковані токсоплазмою шимпанзе в неволі втратили огиду до сечі леопарда. А минулого року інша команда описала, як інфіковані токсоплазмою дитинчата гієн у Кенії наважуються наблизитися до левів, що підвищує ймовірність їх убити.

Коли кілька років тому дослідники дізналися, що деякі вовки в Єллоустоунському національному парку були заражені токсоплазмою, Коннор Мейер, доктор філософії, студент Університету Монтани об’єднався з біологом парку Кірою Кессіді, щоб перевірити, чи змінює паразит також і поведінку вовка.

Мейер і Кессіді протягом 26 років досліджували сірих вовків у парку, робили тестування на токсоплазму у зразках крові, зібраних у різних регіонах парку. Вони також вивчили дані про пум, в яких може розмножуватися токсоплазма. Вони виявили, що вовки, які живуть у місцях з великою кількістю пум, частіше заражаються нею. Об’єднавши дані про інфекцію та минулі польові спостереження, вони також виявили, що інфіковані вовки мають набагато більше шансів стати ватажками зграї, повідомляє сьогодні команда дослідників в Communications Biology. Інфіковані вовки також схильні залишати свою зграю в молодшому віці та шукати нову територію або інші зграї, так само як інфіковані гризуни стають теж більш охочими досліджувати. 

Це одне з небагатьох досліджень токсоплазми в дикій природі. «Ми знаємо, що інфекція може змінити поведінку тварин, але це дуже важко задокументувати в популяціях дикої природи», — каже Мегган Крафт, еколог із хвороб дикої природи з Університету Міннесоти. 

Як і у випадку з гризунами, сміливість у вовків теж пов’язана з ризиком. Ті особини, які блукають далеко, мають більше шансів потрапити під машину або залишити межі парку та бути застреленими мисливцями.  Загалом, Кессіді підозрює, що ризики зараження, ймовірно, переважують переваги в довгостроковій перспективі. «Вовки живуть на межі виживання», — каже Кессіді.

Оскільки вовки є одним із ключових видів парку, цей паразит справді може мати дуже важливий вплив на екосистеми. Заражені ватажки зграї можуть впливати навіть на неінфікованих вовків, припускають дослідники у своїй статті. Члени зграї можуть імітувати сміливість свого ватажка або цікавість до запахів пуми, що призводить до зараження більшої кількості вовків. Зрештою, вовки, здається, є тупиковим господарем токсоплазми, оскільки вони навряд чи передадуть паразита пумам.