Новини

Турецькі археологи виявили свідчення того, що трохи менше ніж 1000 років тому Візантія відвернулася від Риму через "війну", яку оголосив Папа Римський звичайним кішкам.

Про це цікаве дослідження розповіло видання Daily Sabah.

У Стамбулі під час будівництва залізничних колій глибоко під землею було виявлено цілу колекцію котячих останків. Їхній вік становить близько 1000 років. Примітно, що це були саме поховання, що свідчить про дбайливе ставлення до них.

Це здивувало вчених, адже вік кісток збігається з періодом дії одного із найспірніших указів. У XIII столітті Папа Римський Григорій ІХ видав указ під назвою "Vox in Rama". Він зобов'язав усіх християн знищувати кішок. Папство засновувало наказ на неосвіченому уявленні про те, що кішки є земними представниками пекла і перебувають у союзі з самим дияволом.

У своєму указі Папа Римський писав, що очі кішок світяться у темряві тому, що "диявол дивиться на світ уночі на власні очі". Для котів у Європі це були справді важкі часи. Їх спалювали тисячами. З письмових джерел також відомо, що жінок, звинувачених у чаклунстві, нерідко спалювали у мішках, наповнених кішками.

Щоб пролити світло на загадкові поховання, знайдені археологами, дослідники зі Стамбульського університету в Церрапаші детально вивчили рештки котів у лабораторії. В результаті вони дійшли висновку, що візантійці фактично пішли проти папського наказу та вирішили захистити кішок. Останніх, мабуть, у Візантії було чимало. У той час у Стамбулі та прилеглих містах було багато торговців рибою. Ймовірно, це приваблювало кішок, які бажали поласувати. Крім того, у візантійську добу було багато щурів. Для боротьби з ними купці навмисне заводили кішок.

До речі, указ Папи Римського, як вважається, спровокував спалахи епідемій. Через масове знищення кішок у Європі майже не залишилося. Внаслідок цього розплодилися щури, які є переносниками багатьох небезпечних інфекційних захворювань.

Між 1300 та 1500 роками в Європі відбулася ціла серія смертоносних спалахів чуми. Вчені вважають, що хвороба поширювалася саме щурами. Кішки були своєрідною страховкою від чуми. Судячи з даних нового дослідження, це чудово розуміли у Візантії.

"Тепер ми знаємо, що візантійські купці, які торгували з Сирією, тримали кішок як домашніх тварин, для захисту від щурів і мишей, - каже співавтор дослідження професор Алтан Армутак. - У результаті ми бачимо імперію, яка відвернулася від Європи. Знайдені при На відміну від Європи, у Візантії кішки утримувалися не тільки в будинках, а й у лавках.

До речі, домашні кішки походять від своїх диких родичів, це мало для кого секрет, проте тепер вчені, провівши найбільш масштабне подібне дослідження, зробили важливе відкриття: виявляється, процес одомашнення кішки відбувався двічі. Зважаючи на все, першими кішок стали приручати хлібороби Близького Сходу ще 9000 років тому. Потім, через кілька тисячоліть, кішки з Стародавнього Єгипту почали на кораблях вирушати з торговцями в різні країни. Сьогодні кішки мешкають на всіх континентах, за винятком Антарктиди.

 На думку вчених, до людських жител диких кішок залучили миші, які вдосталь водилися в зернових коморах. Це і започаткувало тривалі відносини між людьми і котячими. "Процес приручення відбувався двічі, спочатку - на Близькому Сході, а потім значно пізніше - в Єгипті, - вважає доктор Ева-Марія Гайгл з Інституту Жака Моно в Парижі, яка керувала дослідженнями. - І вже після цього корабельні кішки успішно розселилися по всьому світу. . Обидві ці генеалогічні лінії присутні у сучасних кішок".

Кішки не завжди були такими лінивими істотами, які безпритульно тинялися по дому, якими ми їх знаємо сьогодні. Тисячоліттями вони працювали щурами на кораблях і в селянських господарствах, перш ніж повністю одомашнитися. "Я б сказала, що кішки самі обрали людське суспільство, проте це була спілка, взаємовигідна для обох сторін", - пояснює професор Гайгл.

У ході досліджень вчені витягли мітохондріальні ДНК (які передаються по материнській лінії) з останків більш ніж 200 давніх кішок, виявлених у похованнях вікінгів, на стоянках кам'яного віку та у гробницях фараонів. Аналіз ДНК показав, що процес одомашнення кішок почався близько 9 тисячоліть тому на Близькому Сході, де розвивалося землеробство. Можливо, саме фермери першими приручили кішок, а потім випадково чи навмисно стали брати їх із собою в дорогу, вирушаючи в далекі країни.