Про УЕА
Зелений Світ
стисло про нас
Новини ми, Україна, світ
Проекти сучасні та майбутні
Наша газета інтернет версія
Україна
сталий розвиток
інтерв’ю, статті
Друзі Землі брати по справі

Zelenysvit on FBМи на FaceBook



META-Ukraine

www.zelenysvit.org.ua - УЕА Зелений Світ

Новини

В Україні  

Зупиніть це!
 12.06.2021 08:44:54

“Навіщо вони це роблять?” – запитала мене моя подруга після своєї нещодавньої поїздки за місто, побачивши палаючий степ. Я пояснила їй, що таким чином люди готують свої сінокоси. А в самої серце кров’ю обливається, коли бачу подібну картину.

З недавнього часу я стала сільською жителькою й спостерігаю ці рукотворні степові пожежі кожного сухого вечора весь березень. Мешкаю я у північній окраїні області, і коли випадає поїхати до обласного центру, то із жахом дивлюсь у вікно потяга – вечорами горить уся область.

Я часто замислююсь над тим, що ми висловлюємо невдоволення з приводу чистоти наших вулиць і одразу ж кидаємо на газон папірець від морозива чи опалок; говоримо про екологію, а самі вивозимо до лісосмуг купи домашнього сміття; переймаємося з приводу чергового природного катаклізму і боїмося глобального потепління, але продовжуємо завзято палити осіннє листя. Така наша ментальність. Ми не думаємо про те, що від кожного з нас у природі щось залежить. Ми не вміємо жити в злагоді з природою.

Ось і весняні пожежі, на мій погляд, нічого доброго не приносить природі, а відтак і нам. Коли горить степ, повітря в усій околиці наповнене димом. Коли я спостерігаю за цим явищем вдень (з гіркотою спостерігаю, бо не можу зупинити), то досить добре помітно, як розпікається повітря. Вночі це взагалі жахливе видовище – за селом заграва пожежі. Односельці розповідають, що якось вогонь зі степу перемайнув на крайні будинки в селі, й пожежу ледве загасили. Але ж підпалюють степ не діти, не недбайливі туристи, а фермери та інші власники худоби з надією покращити свої сінокоси. Начебто стара трава заважає рости новій, а також власне процесу косіння. Про те, що відбувається з цією самою травою та з усіма її мешканцями, вони зовсім не замислюються. А шкода.

Я якось переглядала документальний фільм про лісові пожежі в Австраліїї і про те, як рослини й тварини пристосовуються до таких екстремальних умов. Але там пожежі пов’язані з кліматом і відбуваються регулярно протягом сотень років, що значно вплинуло на еволюцію видів. А в нас такі масові підпалювання сухої трави розпочались порівняно недавно, з тих пір, коли в країні було знищено колективне тваринництво. В радянські часи у кожному колгоспі утримувалось по декілька тисяч голів худоби, до того ж ще й приватники тримали скот. В якості пасовищ використовувались і культурні сінокоси, і невгіддя. До зими вся трава скошувалась і виїдалась худобою, ніде не залишалось навіть билинки. Палити було нічого. Але при цьому степові тварини виживали, звикаючи до такого фактора непокоєння, як домашній скот. А ось до палаючого степу наші тварини й птахи пристосуватися не можуть.

Палять траву, як правило, в сухий вітряний день (або частіше ніч, щоб ніхто не бачив підпалювача). А в період суховіїв вогонь розповсюджується з такою швидкістю, що за декілька годин вигорають десятки, а то й сотні гектарів степу. Вогонь не знає кордонів і не знає жалю. Гинуть березневі зайчата, які від природи мають інстинкт причаїтися при наближенні небезпеки. Гинуть ранні кладки птахів, у тому числі й мисливських видів, часто разом з квочкою, бо ж мати сидить до останнього в гнізді. Та навіть якщо вона й полетить, то з обпаленими крилами не надто далеко. В тому вогні зникають і рідкісні, інколи навіть червонокнижні, рослини Луганського степу. Я не спеціаліст у цій царині, але впевнена, що вижити в таких умовах досить важко. А от усілякий бур’ян на оголеній землі буяє, всупереч очікуванням „великих” агрономів і зоотехніків. Тим паче, коли підпалюють уже зарослі бур’яном ділянки полів, він узагалі не згорає. Але ж саме бур’ян заважає косінню. А тонколистяні злакові трави до початку сінокосу зовсім лягають. Влітку вони зберігають у землі вологу, а потім, перегниваючи, перетворюються на добриво.

Гинуть також і комахи, й мікроорганізми. І основна частина з них – корисні. Вони створюють родючі грунти. Та й узагалі всі живі організми та рослини – складові екосистеми, і зникнення хоча б одного з них порушує природну рівновагу.

Коли я переїхала жити до села, то була дуже здивована відсутністю дрібної мисливської дичини, а саме зайців і куріпок. Лисиць, як і кругом, дуже багато, тушканчики не перевелись. Це все норні тварини. А от зайців удається підняти лише в лісі, в полі їх немає. Але ж у часи колгоспів, як розповідають старожили, звіра тут було не злічити. Та й мисливців було більше, дичини добували багато. Я все намагалась знайти причину цього явища. Так, лисиця вибирає зайчат. Проте коли прийшла весна, я зрозуміла, в чому тут справа. Очевидно, що зайчата гинуть під час випалювання трави. Говорю про це, бо полюбляю полювання з хортами. Але душею вболіваю за все живе, тому й пишу про це. Можливо, я помиляюсь, хотілося б послухати думку спеціаліста з цього приводу. А коли ні, то хто допоможе нам зупинити це неподобство? Але ж воно гірше, ніж браконьєрство, і масштаби подібного процесу величезні. Встановити, чия це робота, неважко: чий сінокос знаходиться в епіцентрі пожежі, той і підпалив. Але „не спійманий – не злодій”, ось у чому проблема. Можливо, допоможе роз’яснювальна робота? Проте я дуже сумніваюсь. Але все одно не полишаю надії, що достукалась хоча б до чиїхось сердець і що мене підтримає кожен, хто має здоровий глузд.

 

 

Олена ХАЛМОШІ,
Луганська область,
“Лісовий і мисливський журнал”

« До новин цієї рубрики
« До головної сторінки новин »

(C) 2005-2021 УЕА “Зелений Світ”
юр.адреса: 04070, м.Київ, Контрактова площа, 4
для листування: УЕА "Зелений світ"
01004, м.Київ, вул. Л.Толстого, 9
(066) 690-23-35 Ткаченко Віктор Павлович
(044) 289-16-80, zelsvit2@ukr.net